Історія кафедри

Кафедра Конструювання машин у 2019 році створена злиттям кафедр “Інтегровані технології машинобудування” та “Конструювання верстатів і машин” входить до складу Механіко-машинобудівного інституту Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського.

Кафедра інтегрованих технологій машинобудування (як кафедра інструментального виробництва) відокремилась від кафедри “Технологія машинобудування” у 1969 році. До цього, з 1945 р. підготовка інженерів-механіків інструментальників здійснювалась на кафедрі “Технологія машинобудування”, в рамках спеціальності “Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти” за спеціалізацією «Різальний інструмент».

Кафедра інструментального виробництва (1969 р.)

Кафедра інструментального виробництва (1969 р.)

 

Засновником кафедри є Родін Петро Родіонович – член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України, заслужений професор НТУУ “КПІ”, заслужений доктор Національного технічного університету “ХПІ” та Житомирського державного технологічного університету. Родін П. Р. завідував кафедрою з 1969 до 1974 р. та з 1976 по 1991 р. Родін П. Р. є провідним вченим у галузі теорії формоутворення поверхонь та проектування різального інструменту. За роки керівництва кафедрою створив відому та визнану не тільки у нашій країні, а й за її межами, школу інструментальників, наукові інтереси та пошуки якої охоплюють усі напрямки інструментального виробництва та формоутворення поверхонь різанням.

Родін Петро Родіонович (1922-2008)
Засновник кафедри інструментального виробництва
Завідувач кафедри: 1969-1974, 1976-1991

У 1945 р. Родін П. Р. закінчив Московський авіаційний технологічний інститут та аспірантуру того ж інституту  (1949 р.). Під керівництвом проф. Семенченка І. І. виконав та захистив у 1949 р. кандидатську дисертацію на тему: “Проблема покращення передніх та задніх кутів спірального свердла”. Дисертацію на здобуття вченого ступеню доктора технічних наук на тему: “Питання теорії проектування різальних інструментів” захистив у 1961 р. у Київському політехнічному інституті. Звання професора присвоєно 1963 р. У 1976 р. Родін П. Р. був обраний член-кореспондентом Академії Наук УРСР, нагороджений 4 орденами СРСР і орденом “За заслуги” III ступеня (1998 р.).
В перший період існування кафедри щорічний прийом в межах спеціальності “Технологія машинобудування, верстати та інструменти” складав 25 студентів на денне відділення.

70-ті роки

До 1974 р. та з 1976 по 1996 рр. завідував кафедрою д.т.н., професор Родін П.Р.

У період з 1974 до 1976 р. кафедрою інструментального виробництва завідував доц. Кирилюк Ю. Є., який у 1949 р. закінчив механічний факультет Київського політехнічного інституту, а потім у 1962 р. під керівництвом, Заслуженого діяча науки та техніки України проф., д.т.н. Рудника С. С. та проф. Картавова С. О. захистив кандидатську дисертацію.

Спочатку існування на кафедрі викладали два основних курси: “Проектування та виробництво металорізального інструменту” та “Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання”. Окремо для студентів спеціалізації “Інструментальне виробництво” викладали також нові, на той час, предмети “Вступ до спеціальності”, “Основи наукових досліджень”, “Електро-фізико-хімічні методи обробки”.

у 1976 р навчальні плани зазнали суттєвих змін. В цей період відбулось значне збільшення кількості годин на фізико-математичну підготовку, та зменшилась кількість годин на профілюючі дисципліни. Так курс “Проектування та виробництво різального інструменту” зменшився зі 120 лекційних годин до 70. Це викликало необхідність глибокого перероблення методики та змісту профілюючих предметів, підготовки відповідних підручників та навчальних посібників.

У 70-ті р.р. кафедра почала розробляти курс “Основи формоутворення поверхонь”, в результаті було видано навчальний посібник для студентів механічних спеціальностей вишів “Основы формообразования поверхностей резанием”, автор – Родін П. Р.

Наукова робота виконувалась за держбюджетною тематикою, та на замовлення підприємств. Значний обсяг наукових робіт до 1991 року кафедра виконувала разом з підприємствами Києва. Так, разом з Київським авіаційним ВО, Інститутом автоматики, ДКБ «Антонов», ВО “Комуніст”, Науково-дослідним інститутом авіаційних технологій НДІАТ (Москва-Київ) кафедра проводила дослідження з оброблення складних фасонних поверхонь на верстатах з ЧПК. Ця робота у 1979 р. була відзначена Державною премією України у галузі науки і техніки. У складі авторського колективу був проф. Родін П. Р.

Колектив Лауреатів Державної премії України

Колектив Лауреатів Державної премії України

Глибокі дослідження були проведені при розроблені інструментів з безвольфрамових твердих сплавів (проф. Равська Н.С.), визначені області їх ефективного застосування, раціональні режими експлуатації. В результаті проведеної роботи на заводі “Генератор” вперше в СРСР була організована ділянка з виробництва інструментів з цих інструментальних матеріалів. Робота проводилась спільно з інститутом проблем матеріалознавства НАН України.

Протягом 1976–1980 р.р. співробітники кафедри проводили  дослідження з оптимізації конструкцій монолітних твердосплавних кінцевих фрез (науковий керівник проф. Родін П.Р., відповідальні виконавці проф. Равська Н.С., доц. Касьянов А.Г.). За результатами досліджень було організовано серійне виробництво фрез. Матеріали дослідження стали основою кандидатської дисертації доц. Касьянова А.Г. захищеної у 1980 р.

Кафедра проводила значні дослідження з проблем підвищення працездатності інструментів. В 70-х роках були захищені кандидатські дисертації Одинцовим С.Г.(1970), Криштопою Н.А. (1974 р.), Бондаренком С.Г. (1974 р.), Николаєнко Т.П. (1975 р.), Мюллером В. (1977 р. Німеччина).

Після реорганізації ВАК СРСР в Київському політехнічному інституті була створена спеціалізована рада із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями: процеси механічної та фізико-технічної обробки, верстати та інструменти; технологія машинобудування (1985 р.).

З 1985р. спеціалізовану вчену раду очолював проф. Родін П.Р. В цей час кафедрою були налагоджені зв’язки з провідними університетами України, Росії, Білорусії, Грузії, Узбекистану, ГДР, Польщі, Болгарії, Чехословаччини. Здійснюється обмін студентами при проходженні практик.

80-ті роки

Відповідно до розвитку машинобудівного виробництва значні зміни в плани були внесені у 80-ті р.р. – збільшилась кількість спеціальних дисциплін, значно перероблені програми курсів, що викладались. Безпосередню участь у підготовці нових типових програм з дисциплін інструментального профілю брали співробітники кафедри проф. П. Р. Родін та на той час доц. Н. С. Равська. Програми були розглянуті і затверджені учбово-методичним об’єднанням за спеціальностями автоматизованого виробництва та рекомендовані всім технічним університетам СРСР.

Виконання лабораторної роботи (1981р.)

Виконання лабораторної роботи (1981 р.)

У 1987 р. з метою підвищення рівня підготовки інженерних кадрів, за ініціативою кафедри та керівництва ВО “Знамя” – директора Шанька О.Н., заступника директора з кадрів Курилка О.І. та заступника головного інженера з інструментального виробництва, к.т.н. доц. Касьянова А.Г. була організована філія кафедри “Інструментальне виробництво” на ВО “Знамя” (Полтава) згідно з договором між Мінелектронпромом СРСР та МінВУЗом УРСР. Заступником завідувача кафедри з питань філії був призначений А.Г. Касьянов. До проведення занять зі студентами були залучені провідні спеціалісти підприємства, організовано проведення лабораторних робіт на сучасних гнучких виробничих системах в умовах виробництва.

 Філія кафедри у ВО “Знамя”. Засідання ДЕК

Філія кафедри у ВО “Знамя”. Засідання ДЕК

Створення філії кафедри вимагало зміни графіку навчального процесу, який передбачав щоденні учбові заняття студентів в обсязі 4 годин та роботу на підприємстві по 4 години на день. У зв’язку з цим був скоректований навчальний план і деякі з курсів, наприклад, “Проектування різального інструменту” було розділено на дві частини, одну з яких читали в інституті, а другу, взаємозв’язану з першою – “Інструментальне забезпечення автоматизованих виробництв” – на підприємстві.

Кафедра організовувала дипломне проектування за реальними завданнями підприємства. Щорічно виконувались і захищались на ньому по 5–7 таких дипломних проектів, а студенти, що захищали ці проекти, як правило, направлялись на роботу на це підприємство та інші підприємства Полтави.

Виконання лабораторної роботи на філії кафедри (1987 р.)

Виконання лабораторної роботи на філії кафедри (1987 р.)

Філія кафедри проводила профорієнтаційну роботу серед учнівської молоді. В результаті в 1987–1988 рр. була сформована група абітурієнтів з 27 чоловік, що були направлені на навчання підприємствами Полтави.

З метою посилення практичної підготовки інженерних кадрів, ознайомлення студентів з новими досягненнями техніки в галузі інструментального виробництва кафедра проводить значну роботу з організації практики студентів. Встановлення творчих зв’язків з провідними інструментальними заводами дозволило кафедрі підвищувати рівень науково-методичної роботи, узагальнювати передовий досвід підприємств у спільних роботах. Так у 1982 р. вийшла монографія – “Технологія виготовлення зуборізального інструменту”, яка написана професором П.Р. Родіним та співробітниками Свердловського інструментального заводу В.І. Клімовим та С.Б. Якубсоном.

Зустріч з виробничниками

Зустріч з виробничниками

В 80-ті роки кафедра проводить велику роботу з розробки та видання підручників та навчальних посібників. Навчальні посібники, написані співробітниками кафедри, вміщували оригінальні результати їх наукових досліджень.

Навчальний посібник Родін П.Р. “Проектирование и производство режущего инструмента” виданий також англійською мовою. Підручник Родіна П.Р.“Металлорежущие инструменты” був виданий у Китаї (1986 р.) та відзначений Державною премією України у галузі науки і техніки за 1991 р.

Поздоровлення П.Р. Родіна з ювілеєм (1982 р.)

Багаторічні зв’язки кафедра інструментального виробництва має з інститутами Національної академії наук України, зокрема з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля та Інститутом проблем матеріалознавства ім. Францевича. Так, протягом багатьох років на кафедрі читають лекції провідні вчені НАН України.
В 1988-1990 р.р. головою Державної екзаменаційної комісії з захисту дипломних проектів був начальник відділу Інституту надтвердих матеріалів Рибицький Н.А. В період з 1981 до 1991 р. курс “Інструменти з надтвердих матеріалів” читав директор ОКТБ Інституту проблем матеріалознавства д.т.н., проф. Карюк Г.Г.

Поздоровлення П.Р. Родіна з ювілеєм (1982 р.)

На захисті дипломного проекту

В 80-ті роки кафедра веде активну підготовку наукових кадрів. В ці роки захищені дисертації Солодким В.І., Дідковським В.П., Равською Л.В., Родіним Р.П., Ковальовою Л.І., Мерзахмедовим Н.Г., Одинцовою Т.С., Яблонським О.С., Коваленком В.І., Польовим В.І. та ін.

Поряд з громадянами України через аспірантуру кафедри пройшли і стали кандидатами наук громадяни Росії, Узбекистану, Куби, Пакистану, Німеччини, В’єтнаму. Так аспірант з В’єтнаму Лє Минь Нгок захистив кандидатську дисертацію і довгий час працював деканом механічного факультету Ханойського політехнічного інституту, а Буй Шонг Кау захистив кандидатську, а потім докторську дисертацію.

Родін П.Р. з аспірантом із В’єтнаму Лє Минь Нгок

Родін П.Р. з аспірантом із В’єтнаму Лє Минь Нгок

Подальший розвиток знайшли зв’язки з зарубіжними провідними університетами Китайської народної республіки (КНР), Грецією, з університетами країн Європи. Так в період 1985-86 навчального року по обміну фахівців вищої кваліфікації Равська Н.С. вела наукову роботу і читала лекції в КНР.

доц. Равська Н.С. проводить заняття в університеті Нанкіну (КНР, 1986 р.)

доц. Равська Н.С. проводить заняття в університеті Нанкіну (КНР, 1986 р.)

В цей період щорічно проводиться практика студентів по обміну в країнах Європи.

Студенти кафедри на практиці в Болгарії (1983 р.)

Студенти кафедри на практиці в Болгарії (1983 р.)

90-ті роки

З 1991 до 1996 р. кафедрою завідував проф., д.т.н. Бугай Ю.М., спеціаліст у галузі інструментального матеріалознавства. У 1970 р. Бугай Ю.М. закінчив Азербайджанський інститут нафти та газу, у 1977 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1987 р. – докторську дисертацію, пройшов шлях від майстра цеху до головного металурга, а потім доцента, завідувача кафедри технології машинобудування Івано-Франківського інституту нафти та газу й проректора з наукової роботи того ж інституту. З лютого до листопада 1995 р. Бугай Ю. М. працював першим заступником міністра освіти України і з листопада 1995 р. – президентом Міжнародного науково-технічного університету. В цей час свою основну роботу поєднував з завідуванням кафедри.

Бугай Юрій Миколайович, Завідувач кафедри інструментального виробництва з 1991 по 1996 рр.

Д.т.н., проф. Бугай Юрій Миколайович,
завідувач кафедри інструментального виробництва з 1991 по 1996 рр.

З 1996 р. до березня 2010 р. кафедрою завідувала д.т.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений діяч НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», Донбаської машинобудівної академії, Житомирського і Севастопольського технічних інститутів України та Харківського політехнічного університету, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений професор НТУУ “КПІ” Равська Н.С. Після закінчення в 1960 р. Київського політехнічного інституту на заводі “Генератор” пройшла шлях від рядового інженера до заступника начальника механічного цеху, а потім – начальника технологічної лабораторії Мінелектронпрому СРСР. Кандидатську дисертацію під керівництвом проф. Родіна П. Р. на тему “Дослідження області застосування та різальних властивостей інструменту з безвольфрамових твердих сплавів” захистила у 1975 р. Дисертацію на здобуття вченого ступеню доктора технічних наук на тему: “Розробка прогресивних різальних інструментів на основі моделювання їх роботи за методом самоорганізації” захистила у 1991 р. Звання професора присвоєно у 1992 р. Нагороджена медалями. В 1998 р. присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки України”.

д.т.н. професор, Равська Н.С. Завідувач кафедри з 1996 по 2010р.

Д.т.н. професор, Равська Н.С.
завідувач кафедри з 1996 по 2010 р.

Починаючи з 1990 років кафедра почала цілеспрямовано змінювати навчальні плани в напрямку більш глибокого застосування комп’ютерних технологій. З цією метою було запроваджено вивчення таких дисциплін як “Автоматизоване проектування різального інструменту”, “САПР технологічних процесів” та інші дисципліни, що базуються на інформаційних технологіях.

доц. Ковальова Л.І. проводить практичні заняття з автоматизованого проектування різальних інструментів.

Доц. Ковальова Л.І. проводить практичні заняття з автоматизованого проектування різальних інструментів

Одночасно з поглибленням викладання загально інженерних і профілюючих дисциплін були введені дисципліни “Формоутворення складних поверхонь”, “Комп’ютерне проектування”, “Динаміка систем механічної обробки”, “Теоретичні основи проектування та експлуатації верстатно-інструментальних систем”, “Спеціальний інструмент”.

В 90-ті роки відбувається подальша інтеграція навчально-наукової роботи кафедри з НАН України. Так в 1996 році спільно з Інститутом надтвердих матеріалів НАН України створений Навчально-науковий центр, в якому студенти п’ятого курсу один день на тиждень слухають лекції з курсів “Надійність та діагностика працездатності різальних інструментів” та “Інструменти з надтвердих матеріалів“, а також проходять переддипломну практику. Керівник центру – д.т.н., професор Девін Л.М. До проведення навчального процесу залучаються провідні вчені цього інституту.

Професор Новіков М.В. проводить заняття зі студентами кафедри в інституті надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля.

Академік НАН України Новіков М.В. проводить заняття зі студентами кафедри в Інституті надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля

В 90-ті роки кафедра поглиблює творчі зв’язки з багатьма провідними університетами України, Росії, Білорусії, Грузії, Узбекистану, Німеччини, Румунії, Китаю, Польщі та Сербії. Починаючи з 1998 р. кафедра має спільні робочі програми з науково-методичної та навчальної роботи з інститутом техніки виробництва та забезпечення якості Магдебургського університету Отто-фон-Геріке. За цими програмами ведуться спільні роботи в галузі підвищення працездатності різального інструменту, розробки нових процесів його виготовлення та розробки прогресивних конструкцій. До читання лекцій запрошуються німецькі професори.

Наукова робота кафедри виконується як за держбюджетною тематикою, так і за замовленням фірм та підприємств.
Так, за розробками кафедри (проф. Равська Н. С.) був освоєний випуск багатогранних твердосплавних пластин зі сплаву МС 221 (МКТС Москва), які дозволили на Дрогобицькому долотному заводі, АТ “КамАЗ” та інші підприємства замінити інструменти фірми “Сандвік Короманд”.
В період з 1993-1995 р. на кафедрі під керівництвом проф. Равської Н. С. виконувалось ряд робіт щодо створення нових конструкцій дереворізального інструменту. До них відносяться цілий ряд фасонних фрез, дискових пил, пилкових ланцюгів, тангенційно армованих твердим сплавом, на які отримано цілий ряд патентів України та Росії.
В період з 1995 по 1998 була підписана угода про співпрацю між НТУУ “КПІ” та фірмою “Loroch”. В результаті цієї співпраці були створенні відрізні фрези підвищеної динамічної стійкості, які демонструвались на виставці в Ганновері, захищені 1 докторська дисертація (Боронко О.О.), 2 кандидатських дисертації (Семенов О.В., R. Loroch).
За період з 1969 по 1998 р. результати науково-дослідних робіт співробітників кафедри знайшли відображення у виданих більш як сорока монографіях, підручниках та навчальних посібниках з грифом Мінвузу УРСР та МОН України, було захищено 58 кандидатських дисертацій та 6 докторських.
За цей період поряд з громадянами України через аспірантуру кафедри пройшли і стали кандидатами наук громадяни Росії, Узбекистану, Куби, Пакистану, Німеччини, В’єтнаму. Багато хто із співробітників кафедри, які на той час успішно ведуть навчальний процес та наукову роботу були аспірантами кафедри. Серед них проф. Равська Н. С., доц. Солодкий В. І., доц. Ковальова Л. І., доц. Дідковський В. П., к.т.н. Адаменко Ю. І., к.т.н. Семенов О. В., к.т.н. Корбут Є. В.

Склад кафедри в 1998 р.

Кафедра у ХХІ столітті

З розвитком науки та техніки, з постановкою нових задач, що базуються на широкому застосуванні інформаційних технологій, на розробленні нових способів формоутворення поверхонь та систем їх реалізації, в переході на автоматизоване виробництво та подальший розвиток теорії формоутворення поверхонь перед кафедрою стоять задачі забезпечення ефективності різного роду автоматизованих комплексів та процесів формоутворення, розвиваються нові наукові напрями.

Так, з 2002 р. на кафедрі під керівництвом д.т.н., проф. Майбороди В.С. проводяться дослідження фінішних методів магніто-абразивного оброблення виробів складної конфігурації і процесів формоутворення порошкового магніто-абразивного інструменту в умовах великих щілин. Застосування цих методів забезпечує формування рівномірної шорсткості поверхні складної форми з Ra<0,1-0,2 мкм для матеріалів широкого класу, формування поверхневого шару з підвищеною твердістю, підвищення стійкості різального інструменту не менше ніж у 1,8 разів, проведення розмірної обробки при формуванні тонких кромок на лопатках і різальному інструменті – мікро заточування кромок, заокруглення гострих кромок деталей, видалення задирок, розполірування мікро шпарин і мікротріщин, підготовка поверхонь під нанесення покриттів методами CVD i PVD, зміцнення деталей з покриттями, оброблення виробів з нанесеними тонкими покриттями. За результатами цих досліджень за останні роки виконано міжнародних договорі на €40,0 тис. За цей період під керівництвом Майбороди В.С. захищені 4 кандидатські дисертації (Мініцька Н.В., Івановский О.А., Джулій Д.Ю., Слободянюк І.В.) та 1 докторська дисертація (Гейчук В.М.).

Д.т.н., проф. Майборода В.С.  – науковий керівник напряму процеси та інструмент МАО

З 2010 року кафедрою завідує д.т.н. професор, академік Академії наук вищої освіти України Пасічник В.А. Після закінчення в 1987 р. Київського політехнічного інституту працював інженером Науково-дослідної лабораторії автоматизації, навчався в аспірантурі КПІ.

pasichnyk

Д.т.н., професор Пасічник В.А. – завідувач кафедри p 2010 року

1992 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Технологічне забезпечення якості складання шпицевих коліс” (науковий керівник доц. к.т.н. Давигора В.М.), а в 2009 році захистив докторську дисертацію на тему “Основи комп’ютерно-інтегрованого механоскладального виробництва“ (науковий консультант д.т.н., проф. Петраков Ю.В.).

На базі фундаментальних досліджень з розробки теорії забезпечення інформаційних технологій проектування різних видів інструментів з 2010 року під керівництвом д.т.н., проф. Пасічника В.А. вченими кафедри проводяться роботи по створенню автоматизованих систем проектування та виготовлення різальних інструментів. З 2011 року на основі досліджень проф. Пасічника В.А подальший розвиток одержала теорія формоутворення поверхонь та систем, виділившись в окремий напрямок «Кінематичне формоутворення складних фасонних поверхонь», керівником якого є Пасічник В.А.

З 2012 року магістерська підготовка здійснюється за двома магістерськими програмами:

  • інструментальні системи та технології формоутворення деталей (керівник проф. Равська Н.С.)
  • інженерний дизайн (керівник проф. Пасічник В.А.)

Перший захист за програмою інженерний дизайн відбудеться в 2018 р.

В період з 2016 по 2018 рокі підготовка спеціалістів здійснюється за спеціальністю «Галузеве машинобудування», з 2018 року – «Прикладна механіка».

Під керівництвом Пасічника В.А. захищені кандидатські дисертації Сімутого Р.Р. та Лашиною Ю.В. а також представлена до захисту докторська дисертація Воронцова Б.С. на тему «Комп’ютерно-інтегрована система забезпечення формоутворення зубчастих коліс».

Проф. Пасічник В.А. веде велику суспільно корисну роботу. Так з 2007 по 2010 роки заступник директора ММІ по роботі з іноземними студентами. З 2015 р. – голова секції «11-машинобудування» Наукової ради МОН України. З 2016 р. – голова підкомісії Науково методичної комісії МОН України за спеціальністю «133 – галузеве машинобудування». З 2014 р. – член підкомісії з машинобудування, робототехніки, авіації та космонавтики Малої академії наук України.

За останні роки здійснюються подальший розвиток теорії формоутворення  та проектування зуборізного інструменту який базується на врахуванні кінематики реального процесу зубонарізання зубчастих коліс, розробці сучасних САПР інструменту для їх виготовлення, нових підходів до проектування зуборізного інструменту, що забезпечує підвищення точності профілю зубчастої передачі та проектування зубчастих передач в цілому. В цьому напрямку за останні роки захищено 3 докторські дисертації:

  • 2009 р. Мамлюк О.В. (науковий консультант Родін П.Р.);
  • 2009 р. Грицай І.Є. (науковий консультант Равська Н.С.);
  • 2016 р. Охріменко О.А. (науковий консультант Равська Н.С.).

Під керівництвом д.т.н. Равської Н.С. групою вчених (Солодким В.І., Ковальовою Л.І., Охріменком О.А., Герасимчук О.М., Вовком В.В., Майданюком С.В.) ведуться фундаментальні дослідження з розробки загальної теорії формоутворення поверхонь, проектування інструментів та інформаційного забезпечення сучасних САПР РІ.

В цьому напрямку захищені докторські дисертації, консультантом яких є проф. Равська Н.С.: Панчуком В.Г. (2009 р.), Клименко Г.П. (2003 р.) та кандидатська дисертація Милокост І.О. (науковий керівник Глоба А.В.).

В 2016 році Охріменком О.А розроблені загальні основи теорії формоутворення черв’ячних фрез на основі врахування особливостей кінематики процесу зубофрезерування. Ним вперше встановлено, що врахування реальної кінематики дозволяє значно підвищити точність зубчастих коліс та забезпечує подальший розвиток сучасних САПР черв’ячних фрез. Як заступник директора ММІ, Охріменко О.А. виконує велику організаційну роботу з удосконалення методичного забезпечення механіко-машинобудівного інституту.

Доц. д.т.н. Охріменко О.А. перший заступник директора ММІ

Доц. Корбут Є.В. веде наукові дослідження з формоутворення контактуючих поверхонь модифікацією дискретним покриттям та зміною мікропрофілю поверхонь, що  призводить до значного зниженню температури в зоні різання та підвищення зносостійкості спіральних свердел. За рахунок зміцнення робочої частини спіральних свердел зносостійким покриттям дозволяє обробляти волокнисті полімерні матеріали в режимі високошвидкісної обробки.

Від початку ХХІ століття активно розвивається лабораторна база кафедри. Так лабораторія «технічних вимірів» механіко-машинобудівного інституту (зав. лаб. Плівак О.А.), оснащена сучасним устаткуванням, яке постійно удосконалюється. На кафедрі створено два комп’ютерні класи. Кафедра має локальну комп’ютерну мережу з виходом в інтернет.

В 2006 році на базі кафедри створено навчальний центр CAD/CAM технологій, «Delcam» – НТУУ «КПІ» (Велика Британія – Україна), який був відкритий Надзвичайним і Уповноваженим послом Великої Британії та Північної Ірландії в Україні паном Тімоті Борроу. На базі цього центру з використання локальної мережі НТУУ «КПІ» створено полігон підготовки спеціалістів з CAD/CAM технологій.

За період з 2006 р. по 2016 р. щорічно під керівництвом співробітників кафедри (Плівака О.А., Майданюка С.В., Бесарабця Ю.Й., Глоби О.В., Вовка В.В.) студенти кафедри брали участь в міжнародних конкурсах на іменну премію Delсam pls, де неодноразово виборювали призові місця. А співробітники доц. Бесарабець Ю.Й., інж. Плівак О.А, інж. Іванов О., ас. Джулій Д.Ю. пройшли стажування в компанії Delсam в м. Бірмінгем.

В 2009 році в результаті реалізації проекту Siemens НТУУ «КПІ» створено міжфакультетську лабораторію CAM технологій (механіко-машинобудівного інституту і факультету інформатики та обчислювальної техніки). Створення такої лабораторії відкрило великі резерви в одержані поглиблених знань студентами ММІ та ФІОТ в галузі розробки інформаційного забезпечення, розробки програм, автоматизації та управління технологічними системами механічної обробки деталей машин.

З метою популяризації науки та розширення науково-технічної творчості молоді на кафедрі створені та успішно функціонують студентські гуртки.

Так з 2006 року на кафедрі запропонував студентській гурток з художнього конструювання «ArtCam», в роботі якого активну участь беруть проф. Равська Н.С., ас. Майданюк С.В., інж. Плівак О.А. як керівники наукових робіт студентів. А з 2001 р. на базі гімназії №178 під керівництвом Плівака О.А. почав роботу гурток «ArtCam для школярів» учасники якого неодноразово виборювали місця на міжнародному конкурсі Delсam.

З 2014 року на кафедрі під керівництвом проф. Пасічника В.А. створено студентський гурток «Формула студент КПІ», учасники якого щороку будують гоночний автомобіль згідно з міжнародним регламентом «SAE International». Так команда студентів брала участь у міжнародних змаганнях в 2015 р. в м. Мост (Чехія), в 2016 р. в м. Дьор (Угорщина), в 2017 р. в м. Асен (Нідерланди).

Гурток «Формула студент КПІ»

З 2016 року на кафедрі запрацювали ще два гуртки «Мобільні роботизовані системи» (керівник к.т.н., доц. Красновид Д.О.) та «Адитивні технології та 3D-друг» (керівник к.т.н. Джулій Д.Ю.). Учасники цих гуртків активно реалізують інноваційні проекти, зокрема на базі роботизованої платформи «РОРРУ» та створенні у співпраці зі школярами НВК 141 «ОРТ» сучасного 3-D принтера «КОРТ-1».

За період існування кафедри підготовлено 16 докторів технічних наук, 58 кандидатів технічних наук.

Колектив кафедри 2018 року.

Поділитись:

Петро Родіонович Родін

Родін Петро Родіонович – член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор, двічі Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений працівник вищої школи України, Заслужений професор НТУУ “КПИ”, Заслужений доктор Національного технічного університету “ХПІ” та Житомирського державного технологічного університету, провідний вчений у галузі теорії формоутворення поверхонь та проектування різального інструменту. Нагороджений п’ятьма орденами: “Знак Пошани” (1961, 1971 р.), “Трудового Червоного прапора” (1976 р.), “Дружби народів” (1982 р.) “За заслуги, III ступеня” (1998 р.), багатьма медалями та відзнаками СРСР, України та зарубіжних країн. За період науково-педагогічної діяльності Петром Родіоновичем Родіним було підготовлено 7 докторів та 39 кандидатів технічних наук і чисельна кількість послідовників та учнів. Він є автором 40 монографій, підручників та навчальних посібників, понад 400 наукових публікацій та більше як 100 авторських свідоцтв та патентів, 70 з яких впроваджені в виробництво.

 

Петро Родіонович Родін народився 17 червня 1922 р. в селі Крюки Покровського р-ну Володимирської області (нині Російська Федерація) в багатодітній родині Родіона Марковича та Анастасії Михайлівна Родіних. Петро Родіонович став сьомою дитиною. Всього в родині Родіних було восьмеро дітей: Катерина (1904 р.н.), Іван (1907 р.н.), Марія (1909 р.н.), Поліна (1916 р.н.), Валентина (1918 р.н.), Анна (1920 р.н.), Петро (1922 р.н.) та Анатолій (1928 р.н.).

В 1939 році Петро Родіонович із золотою медаллю закінчив Митищінську середню школу №2 і вступив до Московського авіаційного технологічного інституту (МАТІ) на моторобудівний факультет. В групі, в якій навчався Петро Родіонович підібрались талановиті, працьовиті хлопці. Понад 70% з них в наступному стали докторами наук. В жовтні 1941 року МАТІ був евакуйований до Новосибірська. Тут, поряд із навчанням, студенти працювали на авіазаводі, на будівництві, на вирубці лісу. В 1944 році МАТІ повернувся з евакуації до Москви і вже у переможному 1945 році Петро Родіонович захистив дипломний проект, а 20 липня отримав диплом з відзнакою інженера-технолога з авіамоторобудування за спеціальністю „технологія авіамоторобудування” та рекомендацію вступати до аспірантури.

На кафедрі „Інструментальне виробництво” науковим керівником Петра Родіоновича став один з корифеїв науки про проектування та виробництво різального інструменту – професор Семенченко Іван Іванович. Друзями по аспірантурі були Подураєв, Лашнєв, Юліков, Цвіс. Нині це видатні вчені, підручниками яких користуються і донині. Життя аспірантів було бідним, проте веселим. Часто збирались разом, читали вірші, співали романси, класичні та народні пісні. В ті часи на студентській вечірці Петро Родіонович познайомився із першокурсницею Лідою Шилкіною. Згодом, в серпні 1949 року Петро Родіонович і Лідія Миколаївна одружились і це стало їхнім вибором на все життя. В 1949 році П.Р. Родін закінчує аспірантуру і 1 листопада цього року на засіданні Вченої ради МАТІ успішно захищає кандидатську дисертацію на тему “Проблема покращення передніх та задніх кутів спірального свердла”.

Після завершення аспірантури Петро Родіонович отримує розподіл до Одеського політехнічного інституту (ОПІ) і молода родина Родіних переїжджає жити до Одеси. Свій трудовий шлях Петро Родіонович розпочинає з посади старшого викладача кафедри „Металорізальні верстати та різання матеріалів”. Молодому викладачу доручають курси „Проектування та експлуатація інструментів”, „Різання металів”. Петро Родіонович активно займається науковою роботою, його обирають вченим секретарем спеціалізованої ради з присудження вчених ступнів.

В 1951 році в родині Родіних народжується перша дитина, – донька Тетяна. Нині Тетяна Петрівна – кандидат технічних наук, доцент Київського національного університету будівництв та архітектури.

6 березня 1951 року рішенням Головного управління політехнічних ВУЗів Мінвузу СРСР Петро Родіонович призначається на посаду доцента, а 12 січня 1952 року рішенням ВАК СРСР П.Р. Родіна затверджують у вченому званні доцента. Поряд із науковою роботою в ОПІ Петро Родіонович активно займається суспільною та адміністративною діяльністю. Працює головою місцевкому профспілки механіко-технологічного факультету, з 1952 по 1954 та з 1958 по 1962 роки виконує обов’язки завідувача кафедри металорізальних верстатів та інструментів, в 1958 році стає деканом одного з найбільших факультетів ОПІ – механічного, в 1959 році стає секретарем партійної організації ОПІ. В 1959 році деякий час Петро Родіонович читає лекції для студентів кількох університетів Німецької Демократичної Республіки.

В 1960 році в родині Родіних довгоочікуване поповнення, – народився син Родіон. Нині Родіон Петрович Родін – кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, працює на кафедрі інтегрованих технологій машинобудування НТУУ „КПІ”.

В 1961 році Петра Родіоновича було нагороджено орденом „Знак Пошани”.

Весь цей час, незважаючи на велике завантаження, Петро Родіонович не полишає науку. В 1961 році він успішно захищає докторську дисертацію на тему „Питання теорії проектування різаних інструментів”. Рішенням ВАК СРСР від 19 січня 1963 року Петру Родіоновичу було присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук, а вже 23 жовтня 1963 року йому було присвоєне вчене звання професора по кафедрі „Металорізальні верстати та інструменти”.

В червні 1963 р. Родін П.Р. був переведений до Києва на роботу в Міністерстві вищої та середньої спеціальної освіти УРСР на посаді начальника управління науково-дослідних робіт. Петро Родіонович був членом колегії Мінвузу, опікувався питаннями вузівської науки. П.Р. Родін приділяв велику увагу зв’язкам університетської науки з академічною та сприяв консолідації наукових шкіл України та СРСР. Роботу в міністерстві він поєднував із роботою в Київському політехнічному інституті. З 1963 по 1969 роки працював на посадах професора та завідувача кафедри технології машинобудування. В 1969 р. за ініціативою Петра Родіоновича була створена перша в Україні кафедра інструментального виробництва, яку він очолював до 1974 р., та з 1976 по 1991 рік. В 1971 році Петро Родіонович був нагороджений другим орденом „Знак Пошани”, а в 1972 році йому було присвоєне звання „Заслужений працівник освіти України”.

В 1976 році Родін П.Р. був обраний член-кореспондентом Академії наук УРСР та нагороджений орденом „Трудового Червоного Прапора”.

Значну увагу Петро Родіонович приділяв розвитку і організації діяльності в області науки та техніки, беручи участь (1976-1986 рр.), як представник України в делегації СРСР на засіданнях генеральних конференцій ЮНЕСКО (з 19 по 23 включно).

В 1978 р. П.Р. Родін перейшов на постійну роботу в Київський політехнічний інститут. З цього часу до останніх днів його творче життя було пов’язано з кафедрою інструментального виробництва КПІ. Саме тут він розбудував відому не тільки в нашій країні, але і за її межами школу інструментальників, наукові інтереси та пошуки якої охоплюють усі напрямки інструментального виробництва та формоутворення поверхонь різанням. Тут він віддавав свої знання студентам, аспірантам та колегам, удосконалював методику викладання, розробляв нові напрями теорії проектування різальних інструментів, визначав перспективи розвитку науки про формоутворення та інструмент.

Під керівництвом Родіна П.Р. в 70-ті роки проводились глибокі дослідження інструментів із безвольфрамових твердих сплавів (розробник сплавів – Інститут проблем матеріалознавства Академії наук УРСР). Результатом цих досліджень було створення вперше в СРСР дільниці виготовлення інструментів з цих сплавів на одному з підприємств Міністерства електронної промисловості СРСР.

Особливої уваги заслуговують зв’язки з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України, де в 1978 р. була створена філія кафедри інструментального виробництва, яка в 90-х роках перетворилася в спільний навчально-науковий центр.

В 1979 р. за розробку та широку практичну реалізацію цифрових методів автоматизації виготовлення складно-фасонних виробів на верстатах з цифровим програмним управлінням П.Р. Родін отримав Державну премію УРСР в галузі науки і техніки. В 1980 році підручник „Металорізальні інструменти” отримав Першу премію КПІ. В 1982 році П.Р. Родін був нагороджений орденом „Дружби Народів”. В 1984 році Петро Родіонович стає і до 1991 року продовжує працювати членом експертної ради ВАК СРСР.

В 1991 році за цикл підручників Петро Родіонович був вдруге удостоєний звання Лауреата Державної премії України в галузі науки та техніки.

За розробками кафедри, здійсненими під керівництвом П.Р. Родіна в 1991-1992 рр., на Московському комбінаті твердих сплавів був освоєний випуск багатогранних твердосплавних пластин із сплаву МС221, які дозволили замінити інструменти фірми “Сандвік Короманд”, забезпечивши тим самим роботу АТ “КамАЗ” та інших підприємств.

В 1995 році за цикл підручників з металорізальних інструментів отримав Першу премію КПІ.

В 1996 році П.Р. Родін отримав звання „Почесний доктор Харківського державного політехнічного університету”. В 1998 році П.Р. Родіна було нагороджено орденом України „За заслуги, ІІІ ступеня”. В цьому ж році Петро Родіонович отримав звання „Почесний доктор НТУУ „КПІ”. В 2005 році П.Р. Родін отримав звання „Почесний доктор Житомирського державного технологічного університету”.

З 1998 по 2001 рік П.Р. Родін був головою експертної ради з машинобудування ВАК України.

До своїх останніх днів Петро Родіонович працював в НТУУ „КПІ” на кафедрі інструментального виробництва, ділився досвідом та віддавав свої знання докторантам, аспірантам та студентам.

Помер Петро Родіонович Родін у ніч з 23 на 24 січня 2008 року на 86-му році життя. Поховано Петра Родіоновича на Совському цвинтарі м. Києва.

Поділитись: